«В українському храмі яскраво виражена певна ідея: люди створили тут простий і задушевний пам'ятник своєму відчуттю, яке прагне до неба; у цьому пориві, в цьому прагненні до неба вилилася вся українська архітектура; у всіх лініях і формах явно позначився напрям у висоту.»
Г.Г. Павлуцький

Концепція проєкту

Генплан передбачає розташування церкви на перетині внутрішніх осей мікрорайону, виявлених відновленням тих, що існують і новостворюваними напрямами. Територія довкола ділянки церкви, обмежена житловою забудовою, підрозділяється системою співмасштабних скверів і площі перед будівлею церкви. Ділянка церкви сформована вирізом похилого ландшафту конічною формою, що дає церкви ідеальну горизонтальну поставу на круглому майданчику, створюючи, таким чином, екзальтований простір. Перехідна ландформа, як проміжний простір, пов'язує майданчик церкви з навколишнім ландшафтом.

Архітектура церкви спирається на традицію, не як обмежену передачею матеріальних експонатів, але і як передачу таких нематеріальних активів як спосіб життя, звичаї, думки, естетична чутливість, духовність.

Будівля церкви уявляє собою симбіоз вежової церкви з п'ятиверхим храмом, спрямований на створення цілісного, збірного історично-сучасного образу церкви. Розташовані довкола центральної вежі-ротонди наріжні башти й дзвіниця відповідають основній рисі української церкви – підкресленій спрямованості просторів вгору, і одночасно заховані за лаштунки цілісних стін, що відповідають сторонам світла. Дзвіниця, що виступає за межі основного об'єму, на філософському рівні відображає метафору гуку дзвонів.

Іконографічний ряд чітких рафінованих форм, структурованого системою традиційних заломів, простору відповідає розташуванню художніх елементів в історичній семантичній структурі зовнішнього оздоблювання архітектури храму. Інтер'єр, розташованого на верхньому поверсі, храму уявляє собою загальний простір диференційованих, спрямованих вгору просторових форм, що об'єднані загальною концепцією. Інтегрований у заломи східної стіни іконостас апелює до усталених форм українських православних іконостасів, сформованих за допомогою симбіозу живопису, скульптури та прикладного мистецтва.

Збірний образ вибірчастого стилю дає можливість інтегрувати будівлю у сучасний контекст, з кожної точки сприйняття створюючи мальовничу картину порівнянних фрагментів забудови, що перекликаються і накладаються.

Підкреслена легкість форм стає квінтесенцією передачі історичного творчого доробку у спрямовану в майбутнє сучасність.