Концепція проєкту

Об'єкт реконструкції розташовано в історичному ареалі міста Дніпропетровськ, в кварталі, сформованому вулицями: Жуковського, Паторжинського, К.Цеткін, Шевченка. В межах кварталу переважає спорадична сучасна забудова середньої та великої поверховості, та відсутні пам'ятки культурної спадщини. Існуючий одноповерховий житловий будинок має категорію рядова історична забудова, та з лишком декількох малоповерхових будинків цінної історичної забудови зберігає ще один щабель забудови кварталу.

Ситуація, що склалася, констатує занедбаний характер ділянки реконструкції. Важливою з причин деградації внутрішніх локальних територій кварталу маємо визначити хибність містобудівної політики, що в історичній ретроспекції нехтує ментально спорідненими традиційними містобудівними моделями, спрямованими на відображення місцевого духовно-інтелектуального клімату, сталого способу життя. Чужодальня, насаджена класицистична ідеологія містобудування розгорнула величезні квартали програмного периметрального обгородження довільно розташованих другорядних будинків більш вартісною забудовою, зорієнтованою лише на домінування зовнішньої транзитно-споглядальної функції, позбавивши людину споконвічного, органічного єднання з навколишньою ПРИРОДОЮ.

Міські блоки повинні забезпечувати найбільшу прозорість в межах міської структури. Задля досягнення цієї мети є необхідним підрозділити величезні старі блоки на менші одиниці. Це є єдиний засіб зупинки руйнування та деградації внутрішній області блоків, які втратили їх прямі відношення до громадського міського пейзажу.

Можливий внутрішній структурний каркас повинен мати місцевий характер й морфологічно засновану ідентичність через адаптацію нових зв’язків до геометричних ліній доріжок, потоків, стін будівель і інших важливих місцевих слідів.

Проєктом пропонується реінтеграція об'єкта реконструкції в існуюче середовище. Нова якість спрямована на утворення з оточуючим середовищем єдиного поліфункційного органічного життєвого простору. Принципова зміна парадигми сприйняття з фронтальної на об'ємну всебічну характеризує замкнену одноцільність будівельного організму, інтегрованого з первісним ландшафтом. Переорієнтація будинку на посередницький локальний фокус об’ємно-просторової взаємодії прагне позбувати вторинності внутрішньоквартальні будинки, сумірні людині, зорієнтовувати ланцюг сумірних об’єктів забудови на внутрішню пішохідну вісь, створювати симбіотичні зв'язки різночасової забудови, та людини з природою за посередництвом архітектури.

Завданням є реконструкція житлового будинку в Дегустаційну залу вина з максимально можливим збереженням існуючих первісних конструкцій та перебудовою новіших частин. Одноповерховий будинок добудовується мансардним поверхом офісного та технічного призначення.

Функціонально й конструктивно долішній об'єм будинку пропонує схему розщепленого поверху з цільовим розподілом зон різного призначення, об'єднаних загальним простором. Кавова зала з баром, винна зала, дегустаційна зала, кухонний блок, закрита тераса для відвідувачів обертаються навколо центрального атрактора – печі. Зовнішня відкрита тераса розрахована на сезонне розміщення додаткових столиків на відкритому повітрі.

Об'єм будівлі розділяється по-поверхово на два протипожежні відсіки з відповідними незалежними виходами: перший поверх ІІ ступеня вогнестійкості, другий поверх ІІІ ступеня вогнестійкості.

Архітектурна концепція ґрунтується на аналізі можливостей просторової взаємодії функціональних складників "Дегустаційної зали вина" з оточуючим середовищем. Оточенню з усіх боків різноповерхової забудови архітектура проєктуємої будівлі відповідає комбінованим рішенням одночасно і закритої і відкритої форми. Будівля вирішена як закрита зовні та відкрита зсередини, обгорнута проміжними елементами, терасами та двориками. Змінюючи емоційно-чуттєву складову, для відвідувача простір з головного приміщення розгортається через інтегровану в об'єм будівлі внутрішню закриту терасу до затишного саду. Північна тераса та внутрішні дворики є і похідним і самодостатнім перехідним простором, який поєднує якості внутрішнього і зовнішнього середовища, пропонує інверсійне трактування історичного й сучасного та набуває самостійної образно-художньої форми.

Зберігаючи набуте формальне становище будівля доточується дерев'яною та цегляними терасами до прямокутного плану та накривається дахом єдиної зовнішньої форми. Перетин будівлі звертається до сталої традиційної форми шестикутника та вивершується діжкоподібним елементом, пом'якшуючим загальне сприйняття будинку.

У новітньому прочитанні головний фасад первісного об'єму будинку доповнений скляним піддашком набуває вигляду прозоро-презентаційного елемента входа як складової частини загального цілого.

Інтарсія дерев'яних елементів – підлоги закритої тераси та пандуса, воріт, ставень, діжок заглибленої винної зали тощо – із червоною цеглою утворює стійкий взаємозв'язок, поєднуючи старі та нові складники художніми засобами, що апелюють до сталих декоративних прийомів мовою сьогодення та традиційної спорідненості будівельно-оздоблювальних матеріалів.

Загальна кольорова гама утворюється поєднанням червоної цегли стін, зовнішньої та внутрішніх терас із суриком металевих конструктивних та оздоблювальних елементів.

В устаткуванні саду використано меблі «Міська софа», дивись окремий проєкт.