Концепція проєкту

Софа навмисно розроблена для проміжного простору, тобто простору, що має амбівалентні якості – внутрішні (домашні) і зовнішні (вуличні), простору, що відмічає перехідний стан середовища, але що має свої специфічні функції.

Назва «Міська софа» певною мірою відображає єдність протилежностей.

Форма ілюструє поєднання зовнішнього і внутрішнього середовища і властивих їм твердих і м'яких меблів в одному предметі. М'який матеріал внутрішніх меблів трансформується в зовнішню м'яку форму. Філософія тактильних відчуттів переводиться у візуальні характеристики. Пливуча форма викликає алюзію і до утилітарних предметів меблів і до ландшафтних і атмосферних форм, символізує і чітке розділення і тонкий стан доторкання неба і землі, переводячи художньо-образну мову у світ відношення і екзальтації.

Універсальність художньої форми виражається і через її використання людьми в якісно різних положеннях, як для відпочинку, так і для спілкування.

Спосіб, в який утворюється художня форма, як вираз геометричної регулярності і симбіоз із вільною формою, є фрактальна геометрія.

«Фрактальна геометрія є симбіозом порядку і хаосу, який має бути виявлений як динамічний порядок».
Kisho Kurokawa