Концепція проєкту

Завданням було створити квартиру для власного мешкання сім'ї замовника, або надання її в оренду, в якій було б можливо жити і працювати.

Квартира знаходиться в надбудованій мансарді п'ятиповерхового історичного будинку, розташованого у центральній частині міста.

Набір приміщень: передпокій, вітальня, літнє приміщення, їдальня, кухня, санвузол, спальні, кабінет з додатковим входом з нижнього поверху.

Функціональна схема розташування приміщень влаштована таким чином, що усі приміщення орієнтовані на загальну вітальню.

Центральна вісь гребеня мансарди принципово розподіляє простір квартири на дві зони: загальну зону, що виходить на міську вулицю; приватну зону, що спрямована на сприйняття затишного внутрішнього двору.

Архітектура цього внутрішнього середовища є відкритою, живою, динамічною моделлю, яка протиставляє себе будь-яким системам, що самообгороджуються, і відображає порядок сучасної інформаційної епохи.

Просторове рішення представляє симбіоз західної культури і східної культури, де межа розділення має швидше невидимий, символічний характер.

Усі житлові приміщення мають як основний, так і альтернативний доступ.

З коридором, як середовищем, житловий простір творчо збільшується, щоб сформувати унікальний простір. Коридор інтерпретується не просто як засіб циркуляції - але також і як незалежний проміжний простір між зовнішнім і внутрішнім середовищем зі своєю окремою функцією салону.

Ієрархія просторів носить умовний характер, підкоряючись єдиному, загальному простору. Просторове розділення по висоті має різну міру прозорості: непрозорий основний каркас, що несе; повністю прозору частину (засклення) вище каркаса; непрозору і напівпрозору частину (перегородки, що трансформуються) нижче каркаса. Нижня, комунікаційна, частина простору має можливість для трансформації. Суміжні приміщення кухні і приймального простору - салону вхідної зони квартири об'єднуються об'єктом, що трансформуються, вікном-столом. Кругле проміжне вікно, розташоване на осі кухонного вікна південної орієнтації, приносить додаткове світло, одягнене в художню форму, в зону салону. Об'єкт, що обертається на центральній осі, вікно-стіл має два альтернативні положення: закрите - вікно, відкрите - стіл. У відкритому положенні стіл з його серпоподібною напрямною має тривимірні характеристики, що навмисно посилають до метафори глобуса - символу подорожі.

Обробка розділяючих перегородок звертається до тієї ж ідеї одночасного об'єднання і розділення просторів. Єдине дерев'яне панельне облицювання пофарбоване кольоровими прозорими лаками. Облицювання підлоги приватних зон виконане дерев'яним настилом, загальних зон - керамічними плитками різних розмірів: в передпокої - що імітують доріжку японського саду з вільним розміщенням крокових каменів, у вітальні - що представляють певну регулярну систему.